На територію сучасної Німеччини короткошерста різновид лягавих з Фландрії, Франції, Іспанії. Полювання з курцхааром, зокрема на пернату дичину, було особливо популярне в країнах Середземномор'я. Успішно цих собак застосовували і при соколиному полюванні. Німецькі князі цінували цуценят курцхаарів за здатність вказувати на місце розташування дичини або птиці за допомогою стійки.
Поштовхом до розведення цієї породи стало, як не дивно, стало створення кознозарядної двоствольної рушниці у 60-их роках 18-го століття, оскільки з'явилася потреба у виведенні собаки, яка б підносила підстрелену на льоту дичину. Саме завдяки цьому з'явилися перші клуби курцхаарів. Важливою подією для розвитку породи став випуск «Книги з розведення німецьких короткошерстих лягавих» в 1897 році.

Після відпрацювання загальних елементів поведінки собаки і чіткого виконання ним команд господаря потрібно зайнятися спеціальною його підготовкою для виховання надійного помічника мисливця на полюванні. Перш за все потрібно, щоб собака не боявся пострілу, подавав голос при виявленні звіра, біля відстріляної дичини, йшов по кров'яному сліду в пошуках підранка, не боявся води й апортував взяту дичину. Крім згаданих задач, для норних собак чи не найосновнішим є притравка на лисицю, борсука та кабана. Отже, почнемо з першого.

Багато мисливців, купуючи лайку, звичайно ж, хочуть виростити собаку з хорошими робочими якостями. Але, на жаль, це не завжди вдається. Сьогодні завести цуценя лайки може практично кожен, а ось хороших собак вирощують одиниці. Багато собак не виявляють всіх якостей, притаманних цій чудовій породі. У чому проблема і як можна змінити становище на краще? Що сталося в лайковій вотчині? Спробуємо розібратися.

  Декілька порад при виборі мисливської собаки